Життя парафії

Звернення о. Володимира Гоцанюка, Адміністратора парафії св. Василія Великого, до Подружжя і Родини у якій перебуває ікона Пресвятої Родини та парафіян, що вагаються прийняти ікону у своїй домівці

Священики

У житті людини любов є найпрекраснішим почуттям. Її красота полягає в тому, що є вимогливою і в такий спосіб формує правдиве добро особи. Любов особлива, їй притаманна взаємність, яку виявити не є легко. До виконання цього завдання Бог вибрав тих, які бажають жити в подружжі і родині.

        У цьогорічних різдвяних реколекціях на тему: “Родина сильна завдяки любові” священник-реколектант наголошував на взаємній турботі про любов, про любов до наших близьких, про взаємну любов у наших родинах та парафії. Священик, як духовний батько парафіяльної спільноти, бажає вказати вірним на життя яке веде до ідеалу. Прикладом такого життя є Пресвята Родина.

        Із 25 грудня розпочала подорож ікона Пресвятої Родини до наших домівок. Кожного дня записана родина запросить до свого помешкання Ікону. Вона повинна допомогти краще і глибше переживати подружньо-родинне життя у взаємній любові, у радості та спокою побудувати свої відносини завдяки Євангелії.

        Беручи за взірець Родину із Назарету у декількох словах бажаю сказати про красоту любові яку переживаємо в подружжі та родині. Приглядаючись до Ікони можемо побачити те, що найважливіше у Святій Родині і те до чого нас запрошує Мати Божа, св. Йосиф та Ісус – Син Божий. По центру ікони бачимо постать Ісуса Христа, збоку Його Матір, а над ними св. Йосиф. Йосиф однією долонею дотикається рамена Марії, а другою підтримує Ісуса. Це є вираз відповідальної опіки над своєю родиною, йому довірено турботу про Сина Божого і про Марію. Таким є покликання кожного чоловіка і батька родини. Постать Марії наповнена делікатності. Вона спокійна, дивиться на свого Сина і довіряється опіці св. Йосифа. Права рука Марії вказує на Ісуса як Дорогу, Правду і Життя. В її долоні лежить рука Ісуса. Жінка і матір повинна бути як Марія покірна, віддана, турботлива про добро родини та берегти життя згідно Божого закону.

        Центральне місце ікони займає Ісус. Його права рука благословляє. Новизною ікони Пресвятої Родини є постава лівої руки Ісуса, яка вказує на безпосередній мотив благословення, а ним є подружня єдність. Також наголошується на правді, що Бог є творцем подружжя. Приклад життя Пресвятої Родини вчить подружжя євангельської простоти, святості та показує як родина має стати християнською родиною.

        Пресвята Родина є взірцем родини яка заглиблюється у любов Бога і тим самим проявляється у взаємній любові чоловіка і жінки, батьків і дітей. Це все довершується в Ісусі Христі, який навчає: “Я дорога, правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ів. 14,6). Якщо хочемо відкрити сенс і вартість любові до якої нас кличе Бог, ми повинні її відкрити через нашу єдність з Христом. Ісус навчає: “Я є..”. Він є скалою і фундаментом нашої особистості, Він є джерелом любові, Він є Пастирем, який випереджаючи нас перейшов через браму смерті до життя. Він є “дорогою, правдою і життям”, хто за Ним іде, уже під час цього життя, отримує Божу радість і переживає правдиву любов. Він повинен бути центром нашого життя, Він повинен стати першою особою в кожному подружжі та родині. Він повинен стати нашим господарем, завдяки якого живемо кожну хвилину життя.

        Завдяки Пресвятої Родини спробуймо побачити Божу любов. Запрошуючи її до себе просім не тільки святості для наших родин, але також віддаймо їй труднощі, клопоти, натягнуті відносини, які нераз бувають у наших родинах. Маймо відвагу говорити про свою недосконалість, щоб краще будувати родинну спільноту, щоб її зміцнювати, щоб була середовищем любові, правди, спокою, шляхетності, прощення і безпеки. Огорнімо родину спільною молитвою.

        Всім Подружжям та Родинам, які запрошують до свого дому Святу Родину, бажаю радості і спокою від Ісуса Христа, ніжної опіки від Його Матері та щоденної піідтримки їх Опікуна – св. Йосипа.

 P.S.

Інструкція приймання, перебування та передавання ікони Пресвятої Родини.

Дорога Парафіяльна Родино! Після завершення .реколекцій на тему: “Родина міцна завдяки любові” до Вас вирушає ікона Пресвятої Родини. Родинна зустріч з іконою буде нагодою до спільної родинної молитви, до діалогу, глибшої любові та єдності між собою, до спільної Літургії, Сповіді, Причастя. Перебування ікони Пресвятої Родини із Назарету зміцнить та утвердить нашу віру перед постійним натиском цього світу, який бажає знищити християнські родини в Україні. Ікона розпочала подорож по нашій парафії із 25 грудня. Час перебування – це одна доба. Ікона знаходитиметься із правого боку від тетраподу на столі.

        Щоб подорож ікони мала приємний характер, прошу дотримуватись наступного:

– у зошиті при виході із храму записати прізвище, ім’я, адрес, телефон і день у який Ви бажаєте прийняти ікону;

– у визначенний день представник від родини після вечірньої Св.Літургії ікону, яку вручає священик, забирає додому;

– на той особливий час іконі потрібно вдома приготовити достойне місце (застелити стіл білою скатертиною, із боку від ікони запалити свічку, перед іконою поставити Св. Письмо, молитовник, вервицю);

– добре було би, щоб під час перебування ікони вдома була присутня вся родина (якщо хтось є далеко від дому, повідомте про час перебування ікони, щоб серцем та молитвою у той час бути з’єднаним із родиною);

– родина яка бере ікону до свого дому повинна перебувати у взаємній любові;

– даний вечір повинен бути особливим часом для подружжя і родини, де потрібно щоб була особиста та спільна  молитва, вервиця, читання Св. Письма і роздумування над Словом Божим, діалог між собою;

– під час перебування ікони потрібно до мінімуму звести користування засобами масової інформації;

– ікону до церкви приносить вся родина наступного дня перед вечірньою Св.Літургією, щоб бути присутніми на Літургії, разом молитись про необхідні ласки для родини, бажано приступити до Святої Тайни Сповіді та прийняти Пресвяту Євхаристію;

– самотні особи нехай запрошують до себе на молитву біля ікони кого забажають із інших родин;

– разом з іконою будуть мандрувати запропоновані молитви, текст до роздуму та пам’яткова книга у яку можна буде записати свої думки та подяку Господу за отримані ласки;

– якщо ніхто не буде брати ікону до свого додому, вона буде терпеливо чекати у церкві на того, хто її візьме.

        Бажаю всім Подружжям і Родинам нашої парафії прекрасного духовного пережиття під час перебування ікони Пресвятої Родини.

Запропонований взірець роздумів Подружжя і Родини перед іконою  Пресвятої Родини.

        Мовчки вдивляємось в ікону Пресвятої Родини. Із неї випливає ніжність та спокій. Подивімся на руку Йосипа, яка огортає рамено Марії. Марія схиляє свою голову до обличчя Йосипа. Велика приязнь, взаємна довіра, взаємна любов. У їхньому обличчі можна побачити повагу один до одного, повагу до місії яку їм доручив Господь.

Хвилю роздумуємо.

Кожному із нас Бог довірив особливу місію, кожного кличе до визначеного завдання.

Хвилю роздумуємо.

        Можливо нас непокоїть задуманість, яка проявляється на обличчі Йосипа і Марії? Пригляньмось уважніше: ікона виявляє таємницю – таємницю Подружньої Пари.

Хвилю роздумуємо.

        Кожне подружжя є тайною. Кожний із подружжя один для одного є нерозгаданою таємницею. Небезпечною є думка, що свого подруга знаємо до кінця, що нового нічого у другій особі не відкриємо. Господи навчи нас щоденно краще і глибше взаємно один одного пізнавати.

Хвилю роздумуємо.

        Небагато знаємо із повсякденного життя Марії та Йосипа. Тільки про заручини, про народження Ісуса, про втечу у Єгипет, про знайдення Ісуса у святині. Потім довге укрите життя у Назареті.

Хвилю роздумуємо.

        Марія і Йосип не дивляться один на одного, але дивляться перед собою у далечінь. Дають відповідь на питання: для чого їх Господь Бог поєднав? Вони показують і передають нам своє Дитятко. Передають його разом, спільно жертвують. Це дитя є правдивим дитям і одночасно Богом. Тут ці дві дійсності є виразно показані. Ісус опертий на батьків, Він їх потребує, але одночасно розпочинає виконання своєї місії – простягає руку до світу.

Хвилю роздумуємо.

        Наші діти нас батьків потребують: потребують люблячої і з’єднаної родини у якій завжди знайдуть підтримку. Таким є їхнє прагнення, хоча часом цього не розуміють і не проявляють. Кожна дитина має свою місію до реалізації. Батьки не повинні їм у цьому перешкоджати. Часто не розуміємо наших дітей, не знаємо до чого вони прямують. Мимо цього всього не стримуймо їх. Маріє, любляча Ненько, навчи нас терпеливості, навчи нас приймати дітей такими які вони є і жертвувати їх, навіть тоді, коли ми цього не розуміємо. Навчи нас допомагати нашим дітям, щоб ставали згідно Божого задуму, а не нашого. Навчи нас відкриватись і приймати те, що Бог від нас очікує.

Хвилю роздумуємо.

        Погляньмо на три руки: Ісуса, Марії та Йосипа. Руки тягнуться одна до одної – притягує їх любов. Вони наближуються, але не дотикаються, не єднаються.

Хвилю роздумуємо.

        Щоденно наближуємось до любові, але ніколи вповні її не осягнемо. Людська любов не має меж, вона постійно розвивається. Любов дозріває, стремить до досконалості, зростає. Навіть серед подружжя, найбільш між собою поєднаного, з часом любов дозріває, поглиблюється, стремить до повноти. Також у своєму житті переживаємо крихкість і слабкість нашої любові. Є як жест несміливо зближуючої руки одна до другої. Часом нам видається, що любов у нас померла. Такі хвилі переживають також подружжя які взаємно кохаються, де з часом і вони з гіркотою стверджують, що їхня любов починає гаснути. Дійсно, любов може пригаснути, але вона також може наново розпалитись, як вогонь. Тоді може стати ще більш прекрасніша і глибша, ніж була до того.

Хвилю роздумуємо.

        Пригляньмось на іконі до третьої руки – руки малого Ісуса. Він є тут присутній, так як є присутній у кожній християнській любові. Він є у центрі, долучається до цієї любові. Дана рука охороняє і благословить. Неначе говорить до нас: не бійтесь я є із вами у будь-якій хвилі життя. Рука Ісуса лежить на руках подружжя, батьків: охороняє їх, але рівнозначно потребує їхнього тепла.

Хвилю роздумуємо.

        Подружній парі Христос доручає місію бути знаком Його любові, знаком любові Христа і Церкви. Подружжя яке взаємно один одного любить стає “Іконою”, образом любові Бога. Жодна ікона не може об’явити нам Бога такого яким Він є. Слово Боже навчає нас: “Створив Бог людину на свій образ, на образ Божий створив чоловіка і жінку” (Бут. 1, 27). Стремлячи до щораз глибшої, інтенсивнішої взаємної любові, подружжя виконує доручену їм місію. Вони стали з’єднані і благословенні, щоб жити любов’ю. Не біймося любитися щораз то більше, не встидаймося собі сказати: “Замало любимось”, тоді наша любов має шанс зростати.

Хвилю роздумуємо.

        Бачимо, що Ісус є підперезаний поясом. У ті часи пояс носили слуги. “Він бувши Богом за Своєю природою, не вважав для себе втратою, бути рівним Богові, але умалив Себе самого, прийняв образ раба, ставши подібним до людини, і з вигляду став як чоловік” (Фил.2, 6-7). Поставу служіння повинен прийняти кожний із подружжя. Вони повинні взаємно собі служити, також повинні служити своїм дітям яких доручив їм Господь.

Хвилю роздумуємо.

        Ікона випромінює покору. Марія та Йосип є в тіні Ісуса, їхньої дитини. Він є перед ними, є перший, але кожен із них не вважає себе за найважливішого. Кожен з великою повагою ставиться один до одного. Йосип ростом вищий, але це не означає, що він найважливіший. Має на собі одяг коричневого кольору, який в той час носили слуги. Накидка Марії є королівського кольору – червоного. Це тому, що Бог доручив їй важливу і неповторну місію. Можемо подумати, що вона є важливіша від Йосипа. Ні. Вона – покірна, є біля нього.

Хвилю роздумуємо.

        Кожен із подружжя повинен трактувати другого як достойнішого від себе. Покора допомагає просити прощення і прощати. Ось це є любов! Прощаючи іншому, робімо це у такий спосіб, щоб особа якій прощається не відчувала приниження, але була піднесена на дусі, а ми щоб зміцнились у любові.

Хвилю роздумуємо.

        На накидці Марії видно три зірки. Вони є символом присутності у Ній повноти Божої ласки і непорочного зачаття. Марія Дівою була перед, в часі і після народження Ісуса.

Хвилю роздумуємо.

        Кожне подружжя повинно зберігати і дотримуватися подружньої чистоти. Мій чоловік, моя дружина не є річчю, предметом, який можна взяти або викинути будучи під дією емоцій, пристрасті. Мій подруг, так як я, створений на образ Божий. Це Бог довірив мені його як безцінний дар, який маю оточити любов’ю, духовного і тілесного з’єднання, що зміцнює єдність життя і поглиблює любов християнського подружжя.

Хвилю роздумуємо.

        Подружжя є найменшою спільнотою Церкви. Найменша із всіх, але найважливіша. Є сакраментальною спільнотою життя і любові. У ній народжується людське життя. Завдяки співпраці з подружжям Бог творить нове життя на свій образ і подобу.

Хвилю роздумуємо.

        Подружжя яке єднається завдяки молитви, перебуває у постійному діалозі, тоді їхня любов випромінює на все оточення.

Хвилю роздумуємо.

        Те над чим ми роздумували, близько візьмімо до свого подружжя та родини завдяки спільної молитви: Господи, Ти через Пресвяту Родину показав нам приклад життя. Допоможи нам, щоб ми поєднані взаємною любов’ю наслідували її чесноти у наших родинах та дійшли до вічної радості у Твоєму домі. Амінь.